Фізичні покарання будь-коли дають стійких позитивних змін у поведінці дитини, куди розраховує батько. Більше того, порушення прихильності у довгостроковій перспективі послаблює зв’язок між дітьми та батьками та загострює конфлікти.

Зв’язок, втрачений між батьком та дитиною у віці 8-10 Сім’я та дітиобертається тотальним нерозумінням у віці підлітковому.

Статистика говорить про те, що кожна друга дитина, яку серйозно били батьки, свого часу сама вдарить батька. У цьому є нещадна логіка: немає нічого поганого в тому, щоб бити близьку людину, і насильство породжує насильство.

Прямі психологічні наслідки фізичних покарань у ній: страх, тривога, розгубленість, занепокоєння.

Відстрочені у часі наслідки: затримка психічного розвитку, розвиток неврозів, розлад сну та апетиту, підвищена тривожність, посилення гіперактивності.

Багато дітей, яких фізично карали, з’являється енурез, різні тики, нічні страхи. Підлітки найчастіше реагують на насильство бурхливим протестом: йдуть із дому, шукають підтримки в маргінальних компаніях, у крайніх випадках роблять спроби суїциду. У кожного з батьків трапляються важкі дні.

Коли від безсилля, гніву та втоми хочеться силою взяти владу над ситуацією та підкорити дитину своїй волі. Все, що ви повинні зробити в цей момент – зупинитися. Не існує жодної причини, яка виправдала б насильство над дітьми, і завдання батьків-навчитися жити без ременя, тичків і затріщин.

Якщо ви відчуваєте, що ось-ось зірветесь і вже готові пустити в дію силу:

• вийдіть із ситуації, найкраще буквально-на вулицю, балкон, на сходову клітку;
• зробіть 10 повільних вдихів і видихів, де видих-удвічі довші за вдихи;
• попийте води, вмийтеся; коли емоційне напруження схлине, проговоріть дитині свої почуття на доступному їй рівні;
• попросіть вибачення, якщо поводилися грубо.

Якщо спалахи гніву трапляються часто, зверніться за допомогою: робота з психологом допомагає впоратися з агресією і варто надійних стосунків із сім’єю.